Забезпечення безпеки: інфрачервоні обігрівачі у процесах хімічної чистки
Коли мова йде про лінії виробництва поліпідемів, зазвичай використовуються розчинники, які дуже погано реагують на іскри. Якщо додати до цього ще й інфрачервону лампу-обігрівач, це може призвести до серйозних проблем. Один лише електричний іскра чи надмірне нагрівання можуть призвести до пожежі.
Щоб уникнути цього, ми поміщаємо обігрівач у захисну оболонку. Таким чином ми ізолюємо елемент обігріву та термопару, щоб вони не мали контакту з парами речовин у повітрі.
Секрет полягає у герметизації
Лампи загортають у оболонки з високочистого кварцу, а потім закріплюють за допомогою керамічних/металевих прокладок. Це своєрідна фізична перешкода – електричний струм залишається з одного боку, а хімічні пари – з іншого.
Щодо проводки, ми не ризикуємо. Використовуємо фторополімерні оболонки типу PTFE чи PFA. Чому? Тому що агресивні розчинники швидко пошкодять звичайні проводи.
Те саме робимо і з термопарою. Замість того, щоб залишити її на відкритому повітрі, ми поміщаємо її у посилений корпус. Потім з’єднання закріплюємо за допомогою епоксидної смоли чи скляних прокладок. Це запобігає протеканню та потраплянню летких газів у електричний корпус. Просто.
Правильна температура
Справжній секрет полягає у системі зворотного зв’язку. Ми розміщуємо термопару безпосередньо біля кварцевої оболонки чи основи обігрівача. Це усуває „термічну затримку“ – ту неприємну затримку, коли датчик не встигає помітити, що обігрівач вже надто гарячий.
Це означає, що контролер PID може виявити сплеск температури ще до того, як це призведе до вибуху речовин. Саме це забезпечує безпеку.
Але є один недолік: товста захисна оболонка означає більшу „термічну масу“. Іншими словами, лампа не буде нагріватися миттєво. Їй знадобиться більше часу для нагрівання, ніж у лампи, яка знаходиться на відкритому повітрі. Тож необхідно переконатися, що джерело живлення здатне витримати цей початковий сплеск напруги.
Встановлення та експлуатація
Ми виготовляємо такі пристрої як замінники. Ми не відправляємо їх до клієнта, поки не перевіримо кожну герметизацію на наявність протекань. Якщо герметизація не працює, весь принцип „захисту від вибуху“ втрачає сенс.
Після встановлення потрібно регулярно перевіряти кварцеві оболонки на наявність тріщин. Це невелика звичка, але це єдиний спосіб забезпечити безпеку.